Передмова

Розстоювання є найважливішим технологічним етапом підготовки тіста перед безпосередньо випічкою борошняних виробів. Ця необхідність викликана тим фактом, що в процесі формування заготовок відбувається порушення пористості структури тіста, тому з нього майже повністю видаляється вуглекислий газ.

Перед випічкою в підготовленому тісті міститься всього 8-14 відсотків оксиду вуглецю від необхідної кількості. Остаточне розстоювання тіста сприяє інтенсивному бродінню заготовок, що супроводжується утворенням основної частини вуглекислого газу.

Суть цього процесу полягає також у відновленні каркаса клейковини, порушеного при формуванні, утворенні пористої структури тіста. Крім того, поверхневий шар заготовок стає газонепроникним, еластичним і гладким. Проте утворення необхідного оксиду вуглецю повинно відбуватися інтенсивно, оскільки інакше процес сповільниться, а основні властивості тіста значно погіршаться.

Інтенсивніше газоутворення в тісті відбувається при підвищеній температурі – згідно з відомими дослідженнями оптимальним вважається режим 40°С.

На виробництві розстоювання тіста проводиться в спеціальних конвеєрних шафах або камерах, де міститься вологе і тепле повітря з температурою 40-45 °С, а також відносною вологістю 70-80%. У домашніх умовах такий ефект створюється за допомогою теплого вологого рушника з натурального волокна, яким накривається посуд з тістом. При розстоюванні заготовки здатні збільшуватися в об’ємі більш ніж на половину від початкового.

Важливе значення при розстоюванні заготовок має вологість повітря. Так, приміром, завдяки її підвищенню можна запобігти завітрюванню верхнього шару борошняних напівфабрикатів, який, стаючи еластичним, здатний розтягуватися під дією оксиду вуглецю.

При нестачі вологості, навпаки, утворюється суха плівка на поверхні, яка під дією газів розривається, утворюючи на кірці готового виробу тріщини і розриви.

Також в процесі розстоювання спостерігається циклічна зміна в’язкості тіста:

спочатку вона зменшується, потім збільшується до максимуму, після чого знову зменшується. Найкращу якість має хліб, який випікається з тіста з максимальним показником міри в’язкості.

При закінченні процесу зменшується готовність тіста до випічки визначається легким натисненням пальцями на поверхню тіста і за величиною збільшення його початкового об’єму.

Випікання хліба. Зміни, що характеризують перехід тістової заготівки в процесі випікання в хліб, є результатом комплексу процесів — фізичних, мікробіологічних, колоїдних і біохімічних. Але в основі всіх процесів знаходяться фізичні явища — прогрівання тіста що викликає зовнішній вологообмін між тістом — хлібом і пароповітряним середовищем пекарної камери та внутрішнім тепломасообміном у тісто — хлібові.

Процес прогрівання заготовок тіста після розстоювання, за якого відбувається перехід із стану тіста у стан хліба, називається випіканням.

Для випікання хліба і хлібобулочних виробів використовують пекарні камери різних конструкцій з температурою тепловіддаючих поверхонь 300 – 400 °С, пароповітряного середовища пекарної камери 200 – 250 °С (рис. 15). У процесі випікання тісто в пекарній камері швидко збільшується в об’ємі. Через деякий час приріст його об’єму різко сповільнюється, а потім припиняється. Температура м’якушки наприкінці випікання не перевищує 100 °С, тоді як температура поверхні хліба швидко досягає 105 °С і під кінець випікання підвищується до 180 °С. Поверхня тіста інтенсивно прогрівається і через 1 — 2 хв втрачає майже всю вологу, досягаючи рівноважної вологості пекарної камери.

У зв’язку з поганою вологопровідністю тіста та великою різницею температур його поверхневих і внутрішніх шарів (явище термовологопровідності) волога до поверхні надходить повільніше за інтенсивність її зневоднювання, тому в хлібну камеру вприскують воду для підвищення в ній вологості.

У процесі підвищення температури до 50 – 60 °С посилюється розкладання крохмалю на декстрини і цукри у зв’язку із зростанням активності ферментів. При подальшому підвищенні температури припиняється дія ферментів, клейстеризується крохмаль, поглинаючи воду, коагулюють білки клейковини. Водночас змінюються фізич­ні властивості хліба — він швидко збільшується в об’ємі. Збільшення об’єму хліба пояснюється тим, що дріжджі й інші види газоутворюючої мікрофлори ще виділяють деяку кількість вуглекислого газу та тепловим розширенням бульбашок повітря, яке міститься в тісті. Коагуляція білків і клейстеризація крохмалю зумовлюють пористу структуру тіста, перешкоджають його подальшому розтягуванню і водночас не дають порам спадати після звітрювання газу. Отже, процес випікання хліба пов’язаний з коагуляцією білків, переважно клейковини, і частковою клейстеризацією крохмалю.

Під час випікання хліба, як уже зазначалося, його поверхню зволожують. Внаслідок конденсації пари на його поверхні відбуваються інтенсивна клейстеризація крохмалю та розчинення декстринів. Рідкий крохмальний клейстер, який містить розчинні декстрини, ніби заливає тонким шаром усю поверхню хліба, вирівнюючи пори й нерівності. Шар рідкого клейстеру дуже швидко зневоднюється, утворюючи на поверхні хліба скоринку, яка після інтенсивної теп­лової дії має глянцевий вигляд.

Тривалість випікання 8—12 хв для дрібноштучних виробів і до 80 хв для хліба масою 1 кг і більше. Залежно від виду хлібних виробів температура випікання становить 210 — 280 °С.

Момент готовності хліба зазвичай встановлюють органолептично або визначають температуру центральної частини м’якушки, яка для більшості хлібних виробів має становити 93 — 97 °С. Температуру вимірюють термовимірювачем марки ТХ.

Перетворення тіста на хліб супроводжується втратою ним маси — упіканням. Відбувається воно через часткове випаровування з тіста води і продуктів бродіння (етилового спирту, вуглекислого газу, летких кислот тощо). Величина упікання визначається різницею між масою тіста перед посадкою в піч та масою готового гарячого хлібного виробу і коливається в межах від 6 до 14 % і залежить від форми хліба: у формового хліба воно менше ніж у подового.

1 Trackback / Pingback

  1. Зміст | НАУКОВО-ТЕХНІЧНА БІБЛІОТЕКА

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*