2 Науково обґрунтовані норми споживання молока і молочних продуктів

У загальній структурі виробництва молока найбільшу питому вагу займає коров’яче молоко — 83,34 %, буйволяче — 12,97, козяче — 2,17, овече — 1,29, верблюже — 0,23.

Виробництво молока у світі становить близько 609 мільйонів тонн на рік, з яких близько 85 відсотків припадає на коров’яче молоко. Найбільші виробники молока — США, Індія та Росія. Найбільший ринок молочних продуктів — Європейський Союз.

Поряд з культурами народів, що переважно походять від пастухів та кочівників, та для яких молоко тварин та продукти з них стали найважливішими у харчуванні і цим самим відіграють важливу роль у житті (наприклад, в єврейсько-християнсько-ісламському світі), — існують також народи, які окрім материнського молока не вживають жодного іншого.

За даними Продовольчої та Сільськогосподарської Організації (англ. FAO) 2004 року у світі вироблено близько 520 мільйонів тонн коров’ячого молока. Найбільшими виробниками якого були:

  1. Індія: 90,4 млн т.
  2. США: 77,5 млн т.
  3. Росія: 31,9 млн т.
  4. Німеччина: 28,1 млн т.
  5. Франція: 24,4 млн т.
  6. Бразилія: 23,3 млн т.
  7. Китай: 18,9 млн т.
  8. Нова Зеландія: 14,8 млн т.
  9. Велика Британія: 14,6 млн т.
  10. Україна: 13,4 млн т.

Загальний обсяг світового виробництва молока за даними продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) протягом 2005—2009 років збільшився від 646,9 млн тонн до 696,5 млн тонн, або в 1,08 рази. При цьому країни, що розвиваються, збільшували обсяги виробництва більшими темпами, ніж розвинені.

Споживання молока у світі зростає швидше, аніж продуктів харчування загалом — це зумовлено ростом споживання молокопродуктів. Харчова промисловість переробляє молоко у різноманітних продукти харчування, починаючи від сирів, вершкового масла, перепічки, морозива, та закінчуючи використанням у м’ясних продуктах.

Україна має одні з найкращих умов у світі для виробництва молока та молочних продуктів, але проблему насиченості ними ринку не вдалося повною мірою вирішити навіть у найсприятливіші для розвитку молочного господарства роки. В Україні з 1991 по 2006 рр. виробництво молока на душу населення зменшилося від 367 до 285 кг, а річний удій на корову — від 2863 до 2828 кг. Витрати кормів на 1 ц молока знаходяться на рівні 150 кормових одиниць, що є майже вдвічі більше, порівняно з країнами за кордоном.

Для людини рекомендується такий раціон харчування, в якому молоко і молочні продукти становлять 1/3 добової потреби організму в енергії (1000 ккал) та основних поживних речовинах. Інститутом харчування НАНУ розроблено науково обґрунтовані норми споживання молока та молочних продуктів (таблиця 2).

 Таблиця 2 – Науково обґрунтовані норми споживання людиною молока та молочних продуктів (за Р.Б. Давидовим, В.П. Соколовським)

За існуючими нормами харчування, енергетичність добового раціону здорової людини віком 45 років і масою 70 кг має становити 3200 Ккал. Для цього її добовий раціон має включати 100 г білків, 100 г жирів, 450 г вуглеводів, 800 мг кальцію, 1600 мг фосфору і 15 мг заліза.

Споживання 1 л коров’ячого молока чи кисломолочних продуктів задовольняє потребу в білках і жирах на 1/3. За рахунок молока і молочних продуктів значною мірою поповнюється потреба організму в мінеральних речовинах.

Оптимальне поєднання молочних продуктів з іншими видами їжі рослинного і тваринного походження дає змогу повніше забезпечувати фізіологічні потреби організму в необхідних елементах харчування.

У різних країнах світу споживання молока та молочних продуктів значною мірою варіює. Це пов’язано як із рівнем розвитку тваринництва, так і з історичними традиціями в харчуванні людей. Наприклад, найвищі показники споживання молока і молочних продуктів на душу населення у Новій Зеландії – 665 кг, Фінляндії – 613, Швейцарії – 433, Данії – 427, Австралії – 458 кг; найменші в Індонезії – 1 кг, Китаї – 3, Нігерії – 9 кг.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*